Автор: Valter Bravo, Ідея і замовник: Творча натура

Автор: Знаю, що, хтось скаже брехня, або просто дитяча казка, но...ця історія з мого життя....

Було то уже давно, але пам'ятаю як сьогодні.... Ми були молодими, які тільки закінчили школу. Вона жила далеко від міста, бо батьки думали що багато людей, яким вона буде симпатична, можуть дати їй негативний погляд на світ, який довколо неї. І да, її батьки були тісно зв'язані з владою в нашому населеному пункті.
Вона запала мені в душу ще в середніх класах. Батьки знали, що хто до неї ходить(я маю на увазі себе), тож, їм уже і набридло було мене ганяти від неї, тож, її батьки дозволяли нам бачитись, але...для мене до їх будинку двері закриті, тож....ми з нею розмовляли тільки з її вікна, яке з вигляду на їхній дім було схоже на замок, не великий, але все ж замок...

Коли ми спілкувались, то, ми хоч і знали один одного, але, все ж, вона мене називала Принцем, а я її своєю Принцесою.
Ну....а тут і одна з наших розповідей починається....:

Не знаю чи ти знаєш,
Як було так, що я хотів зустрітись з тобою...
Як твій батько шмаляв з автомата
В небо, немав вздогін за мною...
Як він відпускав гончаків,
Щоб не бачити мене...
Як твоя мама з вікна, побачивши що я йду,
Висипала кип'яток,
Авжеш в мою сторону,
Але не хотя щоб я поранився...
Як твої батьки пристали охорону
До вашого дому,
Щоб я не зміг наблизитись до тебе...
Я пам'ятаю...
Як обідрав свої нові штани,
Перелізаючи через паркан,
Де твій батько попросив покласти шипи....
Я пам'ятаю...
Як твої батьки були прийшли до моїх,
Щоб їх надоумити заперти мене в кімнаті,
І тим самим щоб я не мав змогу,
Бачитись з тобою.
Але вони сказали:
- То хлопчина! Він сам вскорім зрозуміє,
Що лізти до чужих дівчат погано!
І ніяк не сварили мене,
Тільки догану мені сказали,
Коли твої батьки не в перший раз,
Прийшли до нас до дому,
Розповідати, що, наскільки я дурний,
Обійшовши всі загрози
Минувші в їхньом домі....
І нарешті, після останнього разу,
Твої батьки сказали:
- Добре! Нехай так і буде!
Будеш ти з нею бачитись,
Але тільки через забор,
Що близько до її кімнати.
З тим самим ти будеш могти
З нею спілкуватись тільки так, а не інакше!
Бо ми не маємо іншого шляху,
Поскільки хто знає,
Коли ми перегнемо палку,
Щоб не дай Боже,
Ти не покалічився до смерті,
А потім то буде на нашій совісті і репутації....
І з тих самих пір,
Я стараюсь кожний вечір,
Прийти просто поспілкуватись з тобою,
Моя ти же Принцесо!
Моя ти доле золота!
Мій місяць, який видніється із-за хмар
Навіть коли справжнього то в небі і нема...

Принц:
Любове моя! Принцесо ти моя, забарикадована!
Коли ти виходиш до мене,
Хоча тільки лиш на балкон,
То моє серце розривається,
Розривається від того,
Що бачу вроду твою неземну!
Чекаю я уже той період часу,
Коли буду я могти,
З тобою пройтись по місту нашому,
По паркам, та і по тавернам.
Угостити тебе найсмачнішими тістечками,
Які виносять ще навіть гарячими,
Що можна обпектись забажавши взяти хоч одну...
З напоями, які робляться на очах....
Де каву яку коли береш,
То можеш відчути ввесь смак місця,
Звідкіля його отримали,
А пінка тримається до кінця,
До останнього ковтка...
Молочними коктейлями які,
Коли тобі дають,
То ти можеш і забути про нього,
Спілкуючись з людьми,
Но та густа пінка нікуди не подінеться,
Навіть якщо ти будеш потім пити,
Той свій коктейль, холодним...
З людьми поспілкуватись,
Які живуть в нашому чудовому містечку,
Які зможуть поспілкуватись з ким завгодно,
На любі теми і дати цінні поради.
З людьми, які обожнюють своє життя,
І життя людей, що живуть у ньому.
З людьми, які мають більше спільного,
Ніж де інде....
По набережній нашего міста,
Де можна побачити як захід,
То так і схід сонця,
Яке прекрасне кожний день,
Мов ти, любове моя....
Попробувати морожено,
Яке своєю смаковою палітрою,
Зводять зі зглузду всіх,
Хто бере його...і навіть не в перший раз....
І холодом таким,
Немов зараз стоїть зима,
Але хоча б довкола тільки літо....

Принцеса:
Знаю, коханий... Принце мій то ти!
Знаю, як ти хвилюєшся за мене,
Знаю скільки ти страждав за мене,
І знаю, для чого...
Я б також, була не проти,
Пройтись по містечку,
Разом з тобою...
Пройтись разом з тобою,
По тавернах і парках...
Нарешті визволитись звідціля!
Вийти в люди, щоб все,
Що ти мені тут розповів,
Побачити вживу!
Ти ж знаєш, що як мої батьки турбуються за мене...
За майбутнє моє....
Ти ж знаєш, як вони хочуть краще мені....
Майбутнього фахівця для продовження справи їхньої...
Тож, ти ж знаєш, як то мені зараз...

Автор:

Я до Принцеси з тих днів все ріже й ріже став навідуватись, поскільки я зрозумів, що з роками вона стала все більш схожа на своїх батьків....і ходив я до неї до тих пір, поки ми не зіштовхнулись випадково з вашою бабусею в бібліотеці....а та Принцеса вийшла заміж за баригу, і більше про неї я нічого не знаю.... Можливо вони живуть для радості один одного, а можливо уже і розвелись, а Принцеса знайшла собі уже інших коханців....поскільки як я був чув, то, в її матері було багато любовників, як і в її батька... З роками любов моя і вашої бабусі все сильніше, і сильніше приходила до потрібного консенсусу і ми з неї одружились. Через декілька років в нас родився хлопчик, а потім дівчинка. Роки йдуть, і тут ви один за одним, мої внучата.
Бабуся:
- До розповідав історію внучатам, Любий?
Дідусь:
- Так, кохання моє!
Бабуся:
- Ну тоді ходіть всі до столу! Їжа холоне!
Дідусь:
- Добре, добре, кохана! Вже йдемо! Постривай! А знаєш, що хочу сказати тобі як розповідав малим цю історію?
Бабуся:
- Ну кажи?
Дідусь:
- Те, що, якщо б я з тобою не зустрівся б, то я надії полишив б, і не відомо було б, що зі мною сталося б з роками.... Тож, велике спасибі тобі, і великий уклін, що ти в мене є!
Бабуся:
- Ооо! Як приємно. Але це не означає, що тобі буде додаткова порція!
Дідусь:
- Знаю, кохання моє, знаю. Я просто хотів тільки підчеркнути своє кохання до тебе ще один раз.

19.05.-08.10.2024

Перекласти українською

Понравилось